Спараксис: фото та опис, посадка та догляд у відкритому ґрунті

Спараксис: фото та опис, посадка та догляд у відкритому ґрунті

Спараксис (лат. Sparaxis) – декоративний бульбоцибулинний багаторічник. Рослина відноситься до сімейства Ірисові, є представником південноафриканської флори. Рід включає 15 видів, найчастіше в аматорському садівництві культивуються з. Триколор, з. Витончений, з. Білбіфера та с. Грандіфлора. На відміну від багатьох інших представників свого сімейства, квітка відрізняється низькою морозостійкістю.

Опис

У природних умовах дана культура досягає до 100 см заввишки, на присадибних ділянках її висота становить 0.6 м, рідше 0. 7 – 1 м. Ця трав'яниста рослина має тонкі міцні прямі яскраво-зелені стебла. Листові пластини ланцетні, витягнуті, звужені біля основи і на кінці, гладкі на дотик, різних відтінків зеленого.

Квітки зірчастої, витягнутої форми, із здвоєними пелюстками виразного забарвлення, діаметром 5 – 6 см. Переважають червоні, пурпурні, фіолетові, жовті, оранжеві, білі тони.

Центральна частина квітки жовта, окреслена темною облямівкою. Усередині бутона розташований довгий маточка і 3 трохи відігнутих рильця. Цвітіння спараксису рясне та тривале, починається у травні.

Види та сорти

Ефектна квітка має великий успіх серед садівників. У квітниках вирощуються гібриди та сорти цієї рослини. Кожен з них відрізняється кольоровою гамою бутонів та довжиною стебел.

Нижче представлено опис та фото спараксису найпопулярніших видів та сортів.

Спараксис триколор (Sparaxis tricolor). Найпопулярніший різновид спараксису. Досягає 35 – 40 см заввишки. На одному квітконосі розвивається 5 – 6 бутонів. Забарвлення пелюсток може бути однотонним або двоколірним. У центрі бутона є жовта пляма з темною облямівкою по краю.

Спараксис витончений (Sparaxis elegans). Низькорослий вигляд, що досягає 15 – 20 см у висоту. Бутони можуть бути коралового або білого кольору. Центральна частина бурштинового забарвлення, з чорною облямівкою.

Спараксис Білбіфера (Sparaxis bulbifera). Кущ висотою 60 – 70 см, з прямими, злегка розгалуженими пагонами. Квітки діаметром 6 см, білого, блідо-жовтого або кремового кольору.

Спараксис грандіфлора (Sparaxis grandiflora). Один з найвищих різновидів, висота якого становить 90 – 100 см. Має ремнеподібне виразне листя. Квітки великі, зірчастої форми. Забарвлення пелюсток фіолетовий. На їх поверхні присутні білі та жовті штрихи. Центральна частина бутонів світло-жовтого кольору. Цей вид відрізняється сильним насиченим ароматом, тому має другу назву «запашний».

До найпопулярніших сортів цього виду відносяться:

"Суперба" ​​- рослина висотою до 30 см. На квітконосах розвиваються колосоподібні суцвіття, що складаються з 7 квіток оранжевого, фіолетового, білого кольору. Центр квітки бурштинового відтінку з чорним контуром.

«Елеганс» – має бутони білого або бузкового забарвлення. Серцевина темна пурпурна, з білими видовженими тичинками.

"Володар вогню" – сорт з червоними бутонами з яскраво-жовтим центром.

«Місячне світло» — гарний сорт із білими пелюстками, прикрашеними фіолетовими або червоними штрихами. Центр квітки жовтий, з чорною облямівкою.

"Джумбо Стар Мікс" – високорослий сорт зі стеблами довжиною 100 – 120 см. Бутони різноманітного кольору з переважанням білих, жовтих, червоних, помаранчевих, фіолетових тонів.

«Сонячний день» — яскравий сорт із насичено-жовтими пелюстками. Середина бутонів теж жовта, з нечіткими межами та чорною облямівкою.

Вибір ділянки

Спараксис – бульбоцибулинна культура, яку найчастіше розмножують цибулинами. Набагато рідше використовується насіннєвий спосіб одержання нової рослини.

Перед посадкою вибирають місце на ділянці, віддаючи перевагу височинам, де не застоюватиметься вода. Крім того, місце для вирощування даної культури має бути закрите від протягів та поривчастих вітрів.

Для рослини тропічного походження підійде родючий пухкий субстрат із високим вмістом калію, азоту, фосфору. На щільних ґрунтах із поганою пропусканням повітря цибулини можуть загнити.

Якщо така проблема існує, необхідно додати до ґрунту пісок. При осінньому перекопуванні рекомендується вносити органічне добриво. Навесні корисно додавати в субстрат деревну золу разом із мінеральними складами.

Посадка

Посадку цибулин даної культури дослідні садівники радять проводити під зиму чи навесні. Найкращим часом для цього в першому випадку є кінець вересня – початок жовтня, у другому – наприкінці квітня – на початку травня. Проте найважливіше орієнтуватися на погоду. Повинні встановити стабільно теплі погожі дні.

Місце для вирощування спараксису з цибулин або насіння має бути відкритим, щоб рослина купалася в сонячних променях, інакше вона погано розвиватиметься і цвістиме.

Заглиблювати посадковий матеріал потрібно на 5 – 9 см, залежно від його розмірів. Відстань між лунками має становити 10 – 14 см. Після закладення цибулин необхідно провести їх рясний полив і присипати шаром мульчі. Цвітіння рослин, висаджених наприкінці весни, можна буде спостерігати у серпні.

Варто враховувати, що у південних широтах, де взимку температура повітря не опускається до негативних значень, викопувати цибулини для зберігання у приміщенні не доведеться. Рослина може вирощуватися на одному місці протягом 5 – 6 років, після чого буде потрібно її оновлення.

Розмноження насінням

Насіннєвий метод розмноження даної культури використовується садівниками в дуже рідкісних випадках, оскільки кропітка, дозволяє побачити цвітіння тільки через 3 роки після посіву. Крім того, при вирощуванні рослини з насіння немає гарантії отримання квітки з потрібними сортовими ознаками.

Вирішивши застосувати цей спосіб, важливо врахувати деякі правила посадки та догляду за спараксисом у відкритому ґрунті:

  1. Для пророщування брати тільки посівний матеріал, що добре визрів.
  2. Ємності перед посівом наповнити пухким поживним субстратом.
  3. Перед закладенням насіння обробити розчином – стимулятором росту. Відмінно підходить для цього препарат «Епін».
  4. Ґрунт попередньо зволожити.
  5. Насіння висаджувати на глибину 1 см з відстанню 2 см між ними.
  6. Посіви накрити харчовою плівкою для створення ефекту парника.
  7. При догляді щодня провітрювати.
  8. Зволожувати субстрат після просихання його верхнього шару.

Догляд

Догляд за спараксисом включає набір стандартних агротехнічних прийомів, які застосовуються при розведенні більшості садових цибулинних квітів.

  • Полив. На батьківщині дана культура росте в жаркому вологому кліматі з нечастими зливами. Виходячи з цього, поливати квітку потрібно помірно, чекаючи просихання верхнього шару землі. У спекотні дні потрібно поливати рослину інтенсивніше. Водні процедури слід проводити у вечірній час після того, як спаде спека. За ніч рослина насититься вологою та відпочине від спеки. Після кожного поливу розпушують ґрунт і видаляють сміттєву траву.
  • Підживлення. Якщо цибулини не викопуються на зиму, восени після завершення цвітіння в ґрунт додають фосфор, що сприяє успішній зимівлі та активному нарощуванню зеленої маси навесні. Корисно підживлювати рослину добривами з підвищеним вмістом калію. Одночасно фосфор і калій не слід вносити, оскільки калій пригнічує фосфор. Інтервал між цими підживленнями повинен становити 3 – 5 днів.

Провесною рекомендується збагатити субстрат азотом для активного формування листя. У період бутонізації корисно підживити рослину калієм. Також протягом сезону потрібно внести золу не менше ніж 2 – 3 рази.

  • Інші заходи. Оскільки бутони цієї культури розпускаються недружно, слід своєчасно зрізати відцвілі. Це провокує розкриття решти квіток та формування нових бутонів.
  • Зимівка. У регіонах, де зими супроводжуються низькими температурами, цибулини викопують та заносять на зберігання до приміщення. Після завершення цвітіння поливи більше не проводять. Надземну частину зрізають, залишивши 5 см від поверхні землі. Цибулини залишаються у ґрунті до просихання. З настанням перших заморозків їх викопують, занурюють на добу у слабкий розчин марганцю, просушують. Зберігають при температурі 4 – 8 градусів у темному сухому місці.
  • Боротьба з хворобами та шкідниками. Квітка має хороший імунітет, який дозволяє йому не піддаватися атаці шкідників та захворювань. Єдиним винятком є ​​неправильний догляд, який може призвести не лише до виникнення хвороб, а й до його загибелі.

При надмірних поливах, коли ґрунт не встигає просихати, цибулини загнивають. Якщо вчасно не вжити заходів, тобто не усунути частини, що підгнили, і не відрегулювати поливи, рослина врятувати не вдасться.

При нестачі світла чи заліза у грунті кущ вражає хлороз. Дане захворювання можна усунути, додавши до субстрату хелатні добрива. Негативне впливає на самопочуття квітки протяг і холодний вітер.

Враховуючи рекомендації щодо догляду при вирощуванні спараксису в саду, квітникар уникне проблем при його вирощуванні і довго насолоджуватиметься красою та ароматом цієї ефектної екзотичної квітки.